ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Установлення катедральної Капітули в Кам’янці (Подільському) було здійснено єпископом Павлом Боянчицьким 6 січня 1450 року декретом про інвеституру капітули. Цей декрет ще раз підтвердив його наступник єпископ Миколай Лабуньський 4 листопада 1454 року.
Спочатку катедральна Капітула складалася з двох прелатур, декана і хранителя, а також шести каноніків. У 1543 році вона складалася з п’яти членів – двох прелатів (декана і хранителя) і трьох каноніків. Їх кількість залежала від економічних умов і кількості фондів.
У зв’язку з політичною ситуацією XVI століття кількість каноніків була обмежена кількома, а потім і однією особою.
Єпископ Павел Волуцький (1594-1607) реорганізував капітулу, збільшивши її склад до десяти членів (чотири прелати і шість каноніків). У 1777 році число членів зросло до двадцяти двох – сім прелатів і п’ятнадцять канонів.
Чинні канони виконували свої функції: пенітенціарія; богослова; менсалія. Каноніки були наділені пребендами (угіддями) отриманими від різних магнатських і дворянських родів. Функції Капітули були створені за зразком Кракова, де перше місце займав декан, а не Пропозит.
Почесні каноніки належали також до Капітули. Вони не мали прав і права голосу під час голосування, але могли займати свої місця в сталях і брати участь у функціях Капітули. Вони мали привілей носити канонічний одяг: рокету і мантолет. Їх число змінювалося відповідно до волі єпископа, тому в кінці вісімнадцятого століття їх число становило чотирнадцять.
До привілею каноніків належало: брати участь у засіданнях Капітули, займати свої місця в катедральних сталях, бути забезпеченим канонічним пребендом (угіддям). Позачергові засідання проводилися по суботах, а загальні збори – двічі на рік (1 лютого та 28 червня). Крім того, вони виконували й інші обов’язки: душпастирську опіку, спільну хорову молитву на бревіарії, конвеньуальну Святу Месу та інші літургійні целебрації, а також мали резиденцію при катедрі.
Перші статути були надані Камʼянецькій капітулі у 1727 році єпископом Станіславом Й. Гозіушом.
13 жовтня 1744 року Папа Римський Бенедикт XIV надав дозвіл Кам’янецькій капітулі носити пурпуровий єпископський муцет і право користуватися відзнакою — золотим хрестом з вісьмома зіркоподібними кутами на рубіновому тлі. З одного боку на ньому був зображений білий орел з розпростертими крилами – на орлі золотий щит з погруддям святих Петра і Павла, з іншого боку – меч і два схрещених ключа, а над ними папська тіара.
25 грудня 1841 року царська влада конфіскувала майно капітули, скоротила число прелатів капітулу до шести (декан, препозит, архідиякон, хранитель, схоласт і кантор) і каноніків до трьох (проповідник, віце-хранитель і сеньор), а також призначила їм державну платню. Потім, у 1866 році, ця ж влада ліквідувала Кам’янецьку Дієцезію та припинила діяльність катедральної капітули.
Єпископ Петро Маньковський після чергового відновлення Дієцезії в Кам’янці-Подільському (1918-1926) не зміг відновити Капітулу каноніків через неможливість проживання в Дієцезії та через переслідування і репресії духовенства.
Врешті 1 січня 2024 року Єпископ Леон Дубравський правлячий єпископ Кам’янець-Подільської Дієцезії відновив капітулу Каноніків Катедрального Собору святих Петра і Павла в Кам’янці-Подільському. Установлення перших 12 греміальних та 12 почесних каноніків відбулося в річницю Консекрації Катедрального Храму 28 червня 2024 року в під час Святої Меси.